Компетентність лікаря є ключовим “інгредієнтом” якісної медичної допомоги. Від знань та вмінь залежить здоров'я і навіть життя пацієнтів. Саме тому зараз змінюються підходи до освіти і професійного розвитку лікарів.
Нові умови вступу на медичні спеціальності
З минулого року вступити на лікарські спеціальності можуть лише ті випускники, які набрали понад 150 балів ЗНО з кожного конкурсного предмета. З цього року таких предметів стало більше – майбутні медики мають підтвердити не лише знання мови, біології/хімії, а також фізики/математики. Поріг для вступу не є дуже високим, тож не може гарантувати, що лікарями стануть найрозумніші і наймотивованіші. Але тепер до медуніверситетів не пройдуть “двієчники”, навіть, якщо мають знайомства і гроші.
Бюджетні місця розподіляються відповідно до того, скільки заявок подали абітурієнти в конкретний медуніверситет. У найпопулярніші заклади вищої освіти йде найбільше місць і, відповідно, грошей. А там, де не вчать, – залишаються без фінансування від держави.
Нові вимоги до знань студентів-медиків
Медична освіта почала змінюватись – у неї вже є Стратегія розвитку, університети мають більше автономії і можуть самостійно оновлювати програми, діють міжнародні проекти, але цього поки недостатньо. Міжнародне дослідження якості вищої освіти для 4-курсників, яке провели цього року, показало, що є куди рости. Українські студенти змогли правильно відповісти на 27% питань – вдвічі менше ніж студенти міжнародної порівняльної групи.
З цього року ввели комплексну атестацію для студентів – єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ), який зокрема включає англійську, яка є мовою сучасної медицини, і міжнародний іспит з основ медицини, який неможливо купити чи підробити. Цей іспит складає і перевіряє найавторитетніша у світі міжнародна атестаційна агенція – Національна рада медичних екзаменаторів (NMBE, США).
Навчання протягом усього життя
Замість атестації “для галочки” діє система безперервного професійного розвитку для лікарів. Тепер лікарі самі вибирають, де і як начатись – поїхати на конференцію, прослухати курс онлайн чи взяти участь у тренінгу. Теми також обирає лікар – те, що цікаво і потрібно саме йому. Але навчатись мусять постійно, і щороку звітувати про це.
Особливо актуально це для сімейних лікарів, які тепер відповідальні за виявлення і лікування більшості хвороб. Сімейний лікар має бути достатньо обізнаний і кваліфікований, аби вчасно, на ранніх етапах виявити онкологію, серцево-судинні захворювання, ВІЛ, гепатит, туберкульоз та інші хвороби, яких ми не помічаємо, поки вони не завдають непоправної шкоди. Наприклад, зі 100 хворих на вірусний гепатит С про свій діагноз знає лише п’ятеро, хоча цю хворобу у більшості випадків можна вилікувати курсом таблеток.
Нині сімейні лікарі працюють з міжнародною класифікацією ІСРС-2, аби комплексно дивитися на проблему, вміють робити кардіограму та виконувати інші дуже потрібні, але не властиві раніше функції. Твій сімейний лікар або лікарка – не диспетчер, який лише перенаправляє, а профі, який знає, як запобігти хворобі, вміє вчасно розпізнати та знає, як лікувати.
80% питань зі здоров'ям кваліфіковано може вирішити твій сімейний лікар або лікарка, а у 20% – оперативно направить тебе на інший рівень. Твоя тісна співпраця з сімейником звільняє час вузьких фахівців. Наприклад, хірурги не мають справи з незначними порізами, а лори – з неускладненим ГРВІ. Тож вони мають більше часу на навчання і оперативну допомогу тим пацієнтам, які цього насправді потребують.
